Але теж дитя своейепохі … І все-таки тут, в “кабінеті дізнань” поліцейського кутка виходили, читати таке було нудно до зубного болю. Щоб все прочитати, потребовалосьмінут п’ятнадцять, не менше. Але це-останній ривок, підбадьорював я себя.Прочітаю до кінця-і додому! Дочитавши, я гепнувся стопкою папери по столу.-Все в порядку,-сказав я. -Заперечень немає. З моїх слів запісановерно. Можу [...]
І зараз я отправлюсьдомой. Прийму ванну, почищу зуби і поголюся як слід. Вип’ю человеческійкофе. І по-людськи співаємо.-Ну, що,-сказав Рибак, потягаючись і смачно хрускіт позвонкамі.-Чи не час нам запросити?-Які питання, як я розумію, закінчилися. Я йду додому, - сказаль.-Е-е … Не так відразу,-вже з явним зусиллям заперечив Рибак.-Це ще чому? -запитав я.-Потрібна твоя підпис під [...]
Ми з тобою розгрібали замети. Фізіологіческіесугроби. Трахкали Ми з тобою у світі іміджів на чиїсь представітельскіерасходи. Ведмедик Пух і коза Мей. Який це дикий жах, напевно, когдаперетягівают панчохами горло. Як, напевно, хочеться пожити ще.
Представляю.Но зробити нічого не можу. Якщо чесно, я й сам не знаю, правильно ліпоступаю з тобою. Але нічого іншого [...]
І більше ні з ким у Всесвіті ні про що не хочу розмовляти. Яківнул, без єдиного слова зайшов до камери, ліг і згорнувся калачиком нажесткіх нарах. Сумно-хоч вовком виття. Відвологлі матрац, дешевоеодеяло і сморід тюремної параші. Повна безнадія.-Я не замикаю! -сказав Рибак і зачинив за собою. Двері зачинилися схолодним, несамовитим брязкотом. Замикаю, не замикали [...]
Гімназист приніс кави. Розчинної. Вже з цукром і порошковими слівкамівнутрі. Відро для пійло. Я був на межі. О пів на дванадцяту я заявив, що втомився, хочу спати і більше неслова їм не скажу. - Ч-чорт! - Вилаявся Гімназист і нервово забарабанив пальцями постоли.
- Часу зовсім немає, а ваші відповіді вкрай необхідні длядальнейшего [...]
Час від часу то один, то інший виходив ізкомнати і через п’ять або шість хвилин повертався. Абсолютно несгібаемиеребята.
О восьмій годині вони помінялися ролями, і питання став задаватьГімназіст. Задерев’янілих Рибак встав і почав ходити по кабінету, відводячи назад плечі, обертаючи шиєю і розмахуючи руками. Трохи згодом він опятьзакуріл. Перед тим, як продовжити допит, [...]
Оченьдобросовестно ці дорослі люди зафіксували, куди я пішов та що їв. Ярассказал їм все-аж до хитрощів приготування смаженого конняку, яким повечеряв. І вже жартома нашвидкуруч пояснив, як краще нарезатьломтікамі сушеного тунця. Але ці люди не розуміли жартів.
Слово в слово, оністарательно записували все, що я ніс. У результаті вийшов толстеннийдокумент. Дуже солідний на [...]
Це важливо. Якщо не подзвоню, будутпроблеми.-Жіноча стать? -примружився Рибак.-Угу,-тільки й відповів я. Він кивнув, дотягнувся до телефону і посунув його диском до мене. Я досталблокнот, відшукав номер Юкі і набрав його. На третьому гудку вона зняла слухавку.-У тебе важлива справа, і ти не можеш приїхати? -перше запитала Юкі.-Подія,-поправив я. -Не з моєї вини. Тобто, [...]
-Загалом, поки у нас-дві версії того, що сталося. Версія перша: етаженщіна-один з твоїх партнерів по бізнесу. Хтось призначив їй у отелесвіданіе, вбив її, вигріб з сумочки все, що могло навести нас на слід, іскриться. І тільки твою візитку, яку вона глибше заховала, не заметіл.Версія друге: вона повія. Професійна повія.
Вищої категорії. Ізтех, що [...]
- Тепер-то ви знаєте, чому вас сюдапрівелі і навіщо допитують …-О шостій годині я сидів удома і вечеряв, потім читав книгу, немноговипіл, до дванадцяти заснув,-сказав я.
Пам’ять потроху восстанавлівалась.Відімо, через шок від фотографій убитої Мей.-З ким бачився за цей час? -запитав Рибак.-Ні з ким. Весь вечір був один,-відповів я.-А по телефону ні з [...]